Це одна з найважчих ситуацій у батьківстві. Адже ми інстинктивно кидаємось захищати скривдженого. І захищаючи молодшого, мимоволі нападаємо на старшого. Лаємо його, караємо, можемо навіть шльопнути, бо в такі моменти справді важко тримати емоції під контролем.
Але чи робить така наша реакція старшої дитини добрішою щодо молодшого? Звичайно, ні. Не робить добрішою, не зменшує кількість агресії до брата чи сестри, а навпаки, це зміцнює дитину у відчутті внутрішнього лиха. Така реакція збільшує ворожість старшої дитини до молодшого і віддаляє її від батьків.
Починаючи ставитись до старшої дитини як до проблеми, як до поганого, ми мимоволі підштовхуємо його до цієї ролі. Чим більше дитина кривдить, тим більше ми її лаємо, тим більше злості та ворожості, тим більше відчуття неблагополуччя у дитини. І тим більше віддалення між ним та батьками. Здається, що з цього неможливо вибратися.
А вибратися можна, тільки якщо ви зможете побачити в поганій поведінці старшої дитини крик про допомогу та знайдете у собі співчуття до неї.
Часто можна чути: Я не знаю, що робити. Я і так багато уваги приділяю старшій дитині. Я з ним, буває, окремо гуляю, я граю з ним, коли молодший спить, я ходжу з ним на його заняття».
Не можна сказати, що дитині не вистачає уваги. І тут слід зазначити ось що: насправді дитині важлива не стільки кількість нашої уваги, скільки ступінь нашої залученості. Чи відчуває ваша дитина в ці моменти, що ви з нею і душею, і головою? Думаєте про нього, відчуваєте його, чи ви по-справжньому з ним? Ось це йому справді важливо.
Ще одна рекомендація. Ви, напевно, чули про те, що діти, не отримуючи достатньо позитивної уваги, готові отримувати негативне. Тобто провокувати на злість, на гнів, бо найстрашніше для дитини – це відсутність уваги взагалі, і позитивної, і негативної.
Для того щоб дитині не хотілося «брати вогонь на себе», викликати вашу негативну увагу, приділяйте їй більше позитивного. Не тоді, звісно, що він ображає молодшого, а інші, нейтральні моменти. І при цьому знижуйте напруження пристрастей у негативі.
Не фокусуйтеся на них, не мусолю їх, швидко промовляйте ці ситуації і швидко переключайтеся на щось інше.
При цьому обов’язково підкріплюйте бажану поведінку старшої дитини до молодшого.
Коли він у чомусь допоміг йому, просто по-доброму посміхнувся, щось добре сказав, обов’язково підкріплюйте це своєю усмішкою, своєю похвалою, своєю причетною увагою.
Дональд Віннікот сказав:
“Я дійсно вважаю дітей, які зіткнулися з ревнощами і порозумілися з нею, багатшими в частині особистісного досвіду”. Від душі бажаю вам знайти ресурси мудрості, любові для того, щоб побачити крик допомоги тоді, коли хочеться бігти рятувати молодшого.